-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в knigolub

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 10.01.2010
Записей:
Комментариев:
Написано: 131

Рецензия. Василь Шкляр. Залишинець

Воскресенье, 23 Января 2011 г. 14:02 + в цитатник
Вечный_Бродяга все записи автора

Залишенець

 

Залишенець

Василь Шкляр – чільний представник сучасної української літератури, що працює у різних жанрах. Однак, безперечно, подією останнього часу у його творчості став вихід роману „Залишенець”, що писався довгі 13 років. Одне це вже наштовхує на думку, що автор не мав наміру привабити читачів гостросюжетністю, незвичною інтригою чи чимось подібним. По-друге, те, що книжка присвячена надзвичайно драматичним подіям української історії початку 1920-х років, також викликає повагу. Надто важкий та неоднозначний це був час, то ж мало хто візьме його за тло для свого твору. Та й неможливо сказати, чи це історичний роман, чи суто художній, а еклектика, як відомо, завжди на рівень вища від чистих стилів, тим більше така майстерна.   Василий Шкляр – известный представитель современной украинской литературы, который работает в разных жанрах. Однако, бесспорно, событием последнего времени в его творчестве стал выход романа «Залишенець», который писался долгие 13 лет. Один этот факт уже наталкивает на мысль, что автор не намеревался привлечь читателей остросюжетностью, необычной интригой или чем-то подобным. Во-вторых, то, что книга посвящена чрезвычайно драматическим событиям украинской истории начала 1920-х лет, также вызывает уважение. Слишком тяжелое и неоднозначное это было время, потому немногие возьмут его за основу для своих произведений. Да и невозможно сказать, исторический ли это роман или сугубо художественный, а эклектика, как известно, всегда на уровень выше чистых стилей, тем более такая искусная.

Читать дальше...

Рубрики:  Рецензии
Метки:  



Galadriel999   обратиться по имени Воскресенье, 20 Марта 2011 г. 01:11 (ссылка)
Прочитала цього "Залишенця" Настрій після цього став задумливий. Враження, що всі ті, хто стоїть горою за роман його не читали. Бо як можна пишатися чоловіком, котрий відрубує людям голови і жаліється лише на фізичну втому? Карикатурне зображення "москалів" також дивує. Якось неприємно читати, коли Шкляр принижує усіх, окрім самих "залишенців" Тобто, лише вони йдуть "у ногу", а останні - ні.
Жодного благородного вчинку зі сторони героя. Лише різанина. Коли стає ясно, що петлюрівська армія не прийде на допомогу, геройвивозить коханку за кордон, а потім і сам тікає слідом.
Героїзму у його вчинках я не рогледіла, як не намагалась.
Ответить С цитатой В цитатник
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку